Фотостудія «Образ» – одна з наймолодших творчих спільнот Запорізького міського Палацу дитячої та юнацької творчості. Була створена п’ять років тому на базі Медіа-школи та одразу ж взяла курс на успіх. І почалося…
В фокусі фотооб’єктивів опинилося все довкола – творчий простір Палацу, надихаючі запорізькі краєвиди, люди, події, Життя. А далі нестримною хвилею – мистецькі конкурси, виставки, усілякі заходи і арт-проєкти. І нескінченний творчий пошук, якому не стали на заваді ані карантин, ані, навіть, війна.
На цей час гурток фотоаматорів під керівництвом Бориса Дворного вже має вагоме портфоліо з робіт вихованців, що здобули відзнаки престижних молодіжних фотоконкурсів, навіть, міжнародних. І цей творчий капітал постійно зростає. Студія наполегливо працює в прифронтовому Запоріжжі. Попри виклики та труднощі війни, це територія професійного гарту і творчого розвитку для запорізької молоді, де б вона зараз не знаходилась…
То які ж секрети успіху в наших фотомитців? Як поєднуються війна і творчість? Про те, що зазвичай залишається «за кадром» – в інтерв’ю молодіжного видання «TEENSWAY» з керівником та вихованцями фотостудії «Образ».
Місія здійсненна
– Керівник фотостудії – місія натхненна та відповідальна, особливо, коли доводиться починати «з чистої сторінки». Що для вас означає ваша справа?
Борис Дворний: Я є прикладом того, як дитяче захоплення проходить крізь все життя. В п’ятому класі я закохався у фото справу, після школи закінчив кіно операторський факультет, де, зокрема, вивчав фотомистецтво. Понад 20 років працював власним фотокореспондентом «Укрінформу» (Державна інформаційна агенція) в Запорізькій області. Свого часу став одним із співзасновників Національної Спілки фотохудожників України… Я відразу націлював себе на творчу фотографію, яка дозволила б мені виразити своє бачення світу. Саме це я вкладаю в дієслово «фотографувати». Не просто робити якісне та змістовне зображення, а ніби проживати його, занурюватися, відображати власне світосприйняття за допомогою певних образів.
Тут важлива професійна і творча цілеспрямованість, відкритість, імпровізація, дієвість. Для мене не існує закритих чи незручних жанрів. Вважаю, чим складніше справа, тим цікавіше. Коли директор Палацу Людмила Вікторівна Маринюк запросила мене очолити нову молодіжну фотостудію, я мав вже значний викладацький досвід. Але одна справа викладати студентам в університеті, зовсім інша – заохотити до навчання та вмотивувати сучасних підлітків. Я вирішив, що це гідний виклик. Так почалася нова цікава сторінка мого професійного і творчого життя.
- На яких творчих принципах базується сьогодні фотостудія?
Борис Дворний: Індивідуальний підхід, творча свобода, розумний баланс між теорією і практикою. До речі, практика у нас різноманітна: студійна, репортажна фотозйомка, пленери. Експериментуємо в різних жанрах – пейзаж, портрет, натюрморт, «вуличне», сюжетне фото. Знімаємо творчі, мистецькі, спортивні заходи. Зокрема, до війни працювали на футбольних та гандбольних матчах.
Фотографувати спортивні ігри досить складно. Треба встигнути, впіймати момент, розкрити пікову емоцію, а для цього мобілізувати всі свої вміння. Тому своїм найкращим вихованцям я робив офіційну акредитацію на міжнародні матчі гандбольного клубу «Мотор», матчі вищої футбольної ліги. Тобто, виводив їх на справжній дорослий рівень, щоб вони мали змогу випробувати себе, здобути новий, достатньо важливий професійний досвід.
Тільки націлюючи вихованців на вирішення таких серйозних завдань, можна очікувати на значний творчий результат. Це, власне, і дає здоровий азарт, найкращу мотивацію. Коли ти, як в тому ж спорті, виходиш за власні кордони, ставиш нові професійні рекорди, відкриваєш захоплюючі можливості і кажеш: «Я зробив це! Тепер я знаю, як це робити!»
Весна нашої надії
- Як на творче життя студійців вплинула війна?
Борис Дворний: Тримаємось. Зберігаємо творчий запал, активність та спокій. Концентруємось на позитиві. Ось нещодавно повернулися до очних занять. Це великий плюс. Дистанційний формат навчання не замінить живого спілкування, творчої взаємодії в реалі. Тому щонеділі ми з радістю збираємось в нашій студії, всі ті, хто залишився в Запоріжжі. Нажаль, частина вихованців поїхала до інших міст або ж за кордон. З ними зустрічаємось онлайн. Але сподіваюсь, наша весела стала команда знов незабаром буде в зборі.
Взагалі добрий гумор, вільна творча атмосфера, підтримка і взаємоповага в колективі – це те, що допомагає долати будь-які труднощі.
Марія Житник (вихованка фотостудії «Образ», дипломантка міських та всеукраїнських фотоконкурсів): Я згодна займатися і в бомбосховищі! Тим більше, в Палаці досить гарне укриття, навіть, Інтернет ловить 4 G плюс!
Пам’ятаю, як в перші дні війни не могла прийти до тями, не могла збагнути, що відбувається, як таке можливо?! Було дуже страшно. А потім я взяла в руки улюблену фотокамеру і… це допомогло взяти в руки себе саму. Торік у квітні ми з подругою створили фотопроєкт «Весна нашої надії». Ця серія автопортретів відобразила той спектр почуттів, що ми проживали в ті часи. Наші внутрішні зміни та перетворення. Від болі і відчаю до духовного зльоту і непохитної віри. Мені хотілося сказати на весь світ: я – українка і цим пишаюся! Я вірю в незгасиму силу української душі, здатної сяяти, навіть, у найстрашніші бурі!
Звісно, на душі не завжди сонячно. Буває і хмарно. Сумно бачити порожні коридори рідного Палацу, де раніше зграйками бігали діти, лунав сміх. І мені дуже не вистачає моїх друзів по студії! А ось та сама іграшка, з якою ми за три дні до війни фотографувались. Майже до сліз. Все таке знайоме, рідне, але… як багато змінилося!Як змінилося наше Запоріжжя: всюди їжаки, блокпости,атрибути воєнного часу. Мрію, щоб війна як найскоріше закінчилася! Друзі повернулися! І ми знов могли разом фотографувати наше мирне квітуче місто!
Дивись творчо! Працюй з гумором!
- Чи маєте власний секрет натхнення?
Борис Дворний: Перш за все, мене надихає можливість показати своє бачення світу. Жити і самовиражатися у свій спосіб. Бо фотографія – це мій органічний спосіб життя. А ніяк не просто професія чи захоплення. Як педагога, мене заряджають творчі успіхи моїх учнів. Приємно, коли на конкурсах вони отримують нагороди високого ґатунку. Я з юності підкорюю ці вершини і своїх вихованців налаштовую, щоб виходили до глядача, випробовували себе. Це дозволяє не тільки перевірити свій професійний рівень, а й побачити роботи колег, інші підходи, надихнутися та працювати більш ефективно, віднайти свій власний стиль.
До речі, цієї весни маємо нові досягнення. В обласному відкритому конкурсі «Фото-бліц» семеро наших авторів здобули загалом 14 нагород!
Насправді, ніякого секрету немає. Радує і надихає почуття гідно виконаної справи. Але й сам творчий процес приносить справжнє задоволення.
Марія Житник: Мене надихає моя родина, друзі… Гумор! Коли є гумор, є відчуття життя за будь-яких обставин. Особливо, в війну. Тому, мабуть, в нашій студії так люблять пожартувати! І хочеться щось робити, досягати, створювати. Як не дивно, саме під час війни я,нарешті, створила вдома міні-фотостудію. Влітку, коли ми з мамою перебували в евакуації в Чернівцях, я багато фотографувала, намагалася не виходити на вулицю без фотокамери. В голові звучало напуття Бориса Вікторовича: «Дивись творчо! Цікаві кадри є всюди!»
Олександр Бехтер (вихованець ФС «Образ», призер обласного конкурсу «Фото-бліц»): Восени я і моя сім’я змушені були поїхати до Ужгороду. З того часу навчаюся онлайн і, навіть, рідко виходжу з дому. Дуже бракує нашої фотостудії, живого спілкування, навіть, творчих суперечок! Яскравих емоцій! Мабуть, саме це надихає більш за все. Творче коло людей, які тебе розуміють.
- Що вважаєте своїм найбільшим досягненням за останній рік?
Борис Дворний: Відкрию вам одну таємницю. Практично готовий вже текст моєї книги по фото композиції. Це буде перша книга про виразні засоби фотографії українською мовою. Наскільки мені відомо, в історії України такої книги ще не було. В ній всі мої напрацювання, творчі здобутки, багаторічний досвід. І студійці мені в цій справі дуже допомогли. Бо свої розробки я використовую в навчальному процесі. Тож мої вихованці, по суті, й стали першими читачами. Зважаючи на їх реакцію, я шліфую певні речі, вношу корективи в якісь розділи. Мені хотілося б, щоб якомога більше людей могли долучитися до дивовижного світу фотографії.
- Зважаючи на таку новину, які якості вважаєте за потрібне розвивати в сучасній молоді?
Борис Дворний: Людську і професійну активність. Тільки людина дієва, допитлива, що прагне вчитися і розвиватися, може досягти творчого успіху. Це працює не тільки для фотографів чи журналістів, – для будь-якої професії. Тільки через активну життєву і творчу позицію можна себе реалізувати.
Над інтерв’ю працювали: Марія Озерська, Валерія Калінчук, Катерина Тосхопаран.
На фото: дружня група учасників фотостудії «Образ»; робочий момент фотозйомки; портрети та натюрморт виконані Марією Житник, Тетяною Чопко та Анною Чопко.