Вже рік, як діти в Україні чують звуки сирени та вибухи. Ці звуки можуть лякати, викликати у дитини тривогу чи паніку. Як допомогти дітям у цих випадках? У сьогоднішньому матеріалі ділимося з вами рекомендаціями психолога Олени Філоненко.
Цього разу у рамках проекту «#япоруч» 26.02.2023 Олена Філоненко, психологиня закладу, зустрілась з молодшими вихованцями хору вокально – хореографічної студії «Чайка» (керівник Олена Корнєєва).
Спілкування з дітьми, яке тривало майже годину, було зворушливим. Діти, віком від 7 до 9 років, розповідали про свою родину, про батьків, які захищають Україну у лавах ЗСУ. Як на початку війни поїхали з міста, взявши із собою всі необхідні речі та домашніх улюбленців. Всім дуже сподобалось мандрувати різними містами, але всі повернулись додому, тому що вдома краще, попри все!
Довірливі розповіді малечі про те, що їм буває дуже страшно, особливо ночами, коли лунає сирена та чути звуки вибухів. Вони розповіли як дотримуються техніки безпеки, деякі йдуть у коридор, хто у ванну кімнату!
І дуже бояться померти! Нестерпно чути такі слова, слухати такі розповіді та розуміти, що в такому малому віці наші діти повинні це все переживати.
Попросила дітей намалювати свою мрію, найбажанішу. Спостерігала, як і що малюють. Звичайно іграшки, тваринок, про які мріють. А ще своїх близьких та рідних, тата або брата, які захищають Україну. Які з перших днів війни не поряд з ними. Мріють про їх повернення. На обличчі однієї дівчинки побачила сльози. Дівчинка малювала тата, за яким дуже сумує та переживає. Підійшла, обійняла, заспокоїла.
Потім сіли всі разом в тісне коло та поговорили про те, що робити, коли дуже страшно.
Заспівай що-небудь. Усі знають про те, що улюблені пісні піднімають настрій. Крім цього гучний спів сприяє виробленню «гормонів щастя».
Малюйте. Малювання допомагає відволіктися від почуття страху.
Випий чашечку теплого чаю. Теплі напої дають тілу відчуття тепла. Це схоже на обійми зсередини. Чашка теплого чаю або молока допоможе швидко набути стану гармонії.
Обійми. Обійми близьку людину, яка знаходиться поряд та розкажи чого саме ти боїшся.
Дихай животом. Уяви, що живіт – повітряна кулька. Потрібно дихати глибоко, щоб наповнити кульку повітрям. Повтори цю просту вправу п’ять разів, стане набагато спокійніше.
Порахуй до п’яти. Ця своєрідна п’яти секундна вправа дозволить заспокоїтись й подивитися на ситуацію з іншого боку. Також це привчить добре подумати перед вчиненням будь-якої дії в стресовій ситуації.
До розмови долучились також батьки, які очікували дітей під час занять.
Відповіла на їх запитання та надала декілька порад батькам.
У жодному разі не сваріть і не соромте дитину за її переляк. Страх – природне й нормальне почуття, частина інстинктивної програми самозбереження. Він не піддається контролю в дітей, проявляється на фізичному рівні – здригання, плаксивість, порушення сну й апетиту, нервові тики.
Якщо ви побачили, що дитина сильно налякана, заспокоюйте її, міцно-міцно обіймайте, зігрівайте своїм тілом, гладьте по спинці – це допоможе зняти напруження.
Під час розмови з дитиною спробуйте створити безпечну і спокійну обстановку, обіймайте її, якщо вона не проти. Говоріть повільно й неодмінно робіть паузи, щоби дитина мала час зрозуміти, а ви – тримати почуття під контролем.
Поясніть, що відбувається. Щоби нормалізувати стан дитини можна побудувати розмову наступним чином: “Я бачу, що ти боїшся. Це дійсно дуже гучний і неприємний звук, який насправді лякає. Але коли ми чуємо сирену – це значить, що наші ЗСУ знають про загрозу і зараз її знешкоджують. Цей звук сповіщає, що вони дбають про нашу безпеку. І нам потрібно подбати про себе, тому ми йдемо в безпечне місце ”.
Підтримайте малечу: «Я з тобою – і буду з тобою весь час». Рекомендовано запропонувати дію, запитати: «Хочеш, я візьму тебе на руки/обійму, а ти візьмеш свою іграшку?». Важливо, щоби дитина не почувалася безпорадною, натомість мала відчуття, що може вплинути на ситуацію: тримати іграшку, піклуватись про тварину, взяти воду, рахувати кроки.
Поспілкуйтеся з дитиною після того, як загроза минула. Після скасування повітряної тривоги дорослому треба обов’язково наголосити на цьому: «Все минулося. Тепер ми в безпеці. Дякую, ти був/була таким сміливим/сміливою, міцним/міцною. Ми чули так багато гучних звуків, але ми впорались. Я пишаюсь твоєю стійкістю та піклуванням про іграшку/молодшого брата чи сестру/про себе самого».
Пам’ятайте: дитина не вміє керувати своїми почуттями та емоціями. Та й не всім дорослим це добре вдається. Тому головне завдання – допомогти дитині в цьому.
Будьте поруч, тримайтеся й не здавайтеся самі. Ми переможемо!
P.S. Велика кількість українських дітей продовжує відчувати страх під час гучних раптових звуків, під час сигналів повітряної тривоги: вони заплющують очі, прикривають вуха руками, схиляють голову до землі, намагаючись сховатися від звуку, що роздирає. Дитячий мозок постійно напоготові, він перебуває у стані внутрішньої тривоги. Проте дитина відволікається від того, що відбувається на війні, а тому швидко переключається на свої повсякденні справи. Дитина завжди орієнтується на реакцію своїх батьків, на те, що їй говорять, і як поводяться дорослі. Тож, пригорніть їх всіх до себе, заспокойте, знайдіть вірні слова!