У рамках проекту «#япоруч» 12 листопада 2023 року відбулась зустріч із вихованцями середньої та старшої груп хореографічної студії «Весняночка» (педагоги Олена Скрипченко, Яна Острогляд), під час якої були проведені тренінгові заняття. Тема тренінгу «Суїцид та суїцидальна поведінка».
На початку спілкування вихованці озвучили свої очікування від зустрічі. По – перше, чекають на корисну інформацію, бо також знають про таку проблему як суїцид; хочуть дізнатись що треба роботи, якщо хтось з близьких має такі наміри, та як можна допомогти. Разом спробували розібратися, що таке «суїцидальна поведінка», навчитися розпізнавати ознаки небезпеки, а також з’ясували, що слід робити, щоб знайти вихід із кризової ситуації.
Тренінг включав також проведення мозкового штурму на тему «Чому люди позбавляють себе життя?» Разом назвали щонайменше 16 мотивів суїцидальної поведінки: головні з них – взаємо стосунки у сім’ї, самотність, реальна або уявна втрата батьківської любові, нерозділене кохання, ревнощі,
переживання, пов’язані зі смертю одного з батьків, розлученням батьків, бажання привернути до себе увагу, викликати жаль, співчуття, зниження настрою, депресії.
Зосередила увагу на захоплення Інтернетом. Виявлена пряма залежність між кількістю самогубств, що демонструють на екрані, й реальною кількістю самогубств у суспільстві. Коли людина захоплюється комп’ютерними іграми, в неї може стертися межа між грою та реальністю, тобто вона думає, що в житті можна також легко вмерти і знову стати живою, як герой гри чи фільму. Зауважила: в Інтернеті є багато корисного, але комп’ютерну мережу, що доступна всім, теж використовують для подання негативної інформації та впливу на молодь, як психічну зброю, що розрахована на підлітків, у яких ще нестійка психіка.
Причиною суїциду найчастіше є сімейні проблеми (нерозуміння з боку близьких, відсутність з ними тісного емоційного зв’язку, несправедливе ставлення або й психологічне та/або фізичне насилля вдома тощо).
Для того щоб оцінити емоційний фон, ступінь сформованості відношень у сім’ї, провела анонімне анкетування «Батьки та діти». Паралельно їх батьки відповіли на анонімні анкети у Googl формі «Рівень взаємодовіри у сім’ї». Є над чим попрацювати, бо головне – виявити проблему та запобігти трагедії.
І по завершенню зустрічі вихованці сформулювали своє ставлення до життя. Ось що писали діти у анкетах: життя – це безцінний дар, яким людина повинна дорожити навіть тоді, коли в ньому більше смутку; життя – це найбільша цінність, якою володіє людина; життя – це дарунок долі, яким людина має мудро розпоряджатися.
Мені було приємно спілкуватися з хлопцями та дівчатами, але на цьому зустріч не завершилась. Були також індивідуальні консультації, щодо «дорослих» проблем, які внесла в життя кожної дитини війна: загибель близької людини, хвилювання за батька, що служить у ЗСУ, постійні повітряні тривоги… і так далі. Почула кожну дитину, пояснила, підтримала,
P.S.
Сподіваюсь, що час пройшов з користю. Майбутнє існує. Воно не обов’язково має початися сьогодні чи завтра, але воно є. І це майбутнє – для вас. Завжди пам’ятайте про своїх близьких, тому що «…можливо, в цьому світі ви лише людина, але для когось ви – цілий світ» (Г. Маркес).
Олена Філоненко, практичний психолог