«ЗІРКИ ПАЛАЦУ». ІНТЕРВ’Ю. АЛІСА, ЩО СТВОРЮЄ ДИВОКРАЙ

«Найкраще свято – це доброта в серці», – вважає 17-річна Аліса Іваннікова з Запоріжжя, вихованка гуртка інтермедії та сторітелінгу «ДіяСлова» Запорізького Міського Палацу дитячої та юнацької творчості. Через війну дівчина вже понад рік перебуває у Швеції, де створює різні цікаві заходи для українських дітей-біженців. Наразі Аліса готує для своїх маленьких друзів новорічну інтермедію, сценарій якої написала сама. (А ще вона грає на гітарі, пише пісні, випробовує себе на сцені та в жанрі «стендап»).

Журналісти молодіжного видання «TEENS WAY» розпитали творчу дослідницю про її новорічні креативи і не тільки.

– Розкажи, який саме святковий сюрприз ти готуєш для українських дітей у Швеції? Що це значить для тебе?

– Все почалося з ідеї: друзі шукають свою подружку, для цього мають ще більше згуртуватися та пройти квест, а наприкінці збираються всі разом та святкують Новий рік. Така ідея виникла, бо розрив соціальних зв’язків – це одна з найактуальніших зараз тем.

Через війну багато дітей поїхали за кордон або в інші міста України, тому геть відірвані від друзів, від рідного середовища. Вони дуже сумують, нерідко почуваються самотніми, ніби у них вкрали дитинство. Тому я й вирішила зібрати українських дітей тут у Швеції всіх разом у дружньому колі, створити для них свято, – тож задум втілився в сценарій.

Дитинство минає швидко, тому я мрію, щоб українські діти мали якомога більше теплих, світлих спогадів в душі. Вважаю, що саме зараз під час війни та важкої розлуки свята потрібні, мов свіжий вітер для дитячих крил. І не тільки я так думаю. Акторами для новорічної вистави будуть волонтери, молоді небайдужі люди. Ми вже робили таким чином дитячи заходи раніше. Наприклад, святкову програму на День Незалежності України.

– То в тебе вже є організаційний досвід?

– Мені не вперше організовувати такі українські заходи та зустрічі, хоча інтермедію за власним сценарієм роблю вперше. Я навчаюся на педагога, дуже люблю дітей, тож прагну створити невеличку творчу спільноту українських дітей у Швеції. Влітку, навіть, влаштувала міні-табір, щоб діти мали змогу спілкуватися, грати, розвиватися. Вважаю, ми, українці, повинні триматися разом, підтримувати один одного, не втрачати зв’язок. І ми збираємось, спілкуємось українською, святкуємо по-українські, вшановуємо наші традиції. Охочих завжди багато. На такі заходи, навіть, приїжджають з інших міст.

– Що найважливіше для людини, яка створює свята?

– Любити людей. Творити добро від щирого серця, не очікуючи на подяку. Добро – це не обмін послугами, ти – мені, я – тобі. Це – тихе чарівництво, яке завжди повертається, якщо діяти від чистого серця.

А ще треба завжди шукати плюси. Тим більше якщо щось не виходить. Думаю, саме це відрізняє людину – свято. Вона вміє радіти життю, усміхатися життєвим негараздам, креативити, імпровізувати, не здаватися. До речі, в своєму стендапі я хочу розповісти саме про те, як можна з гумором виходити з різних життєвих ситуацій.

– Кажуть, під Новий рік стаються справжні дива…

– Ще й які! Мабуть, тому що під Новий рік люди більш відкриті дивам, які насправді завжди поруч. Для мене дивами сповнений весь рік, бо я в них вірю. Коли з маленької ідеї народжується класний проєкт – невже це не диво? Коли навколо тебе радіють діти, стрибають, танцюють, аж сяють, – оце так диво! Коли сумна людина починає усміхатися – теж диво! Коли твою задумку підтримують, в тебе справді вірять, – це теж крутезне диво!

Тож, мені дуже пощастило з дивами та людьми. Зокрема, мій педагог та натхненниця, Олена Анатоліївна Каменєва, керівник гуртка «ДіяСлова», вчить мене не тільки знаходити дива в буденному житті, а й створювати їх! Створювати дива – найдивовижніше диво!

– Уяви, що ти пишеш листа Святому Миколаю… Про що попросиш Чудотворця?

– Коли я була маленькою, писала листи та й зараз напишу! Нічого матеріального не треба, попрошу, щоб люди були добрішими один до одного.

Новий рік – це завжди новий чистий аркуш. Зараз він затьмарений війною. Тому так потрібно вірити в добро, творити добро, відкриватися для творчості, триматися духом та допомагати один одному.

Над інтерв’ю працювали: Уляна Краснокутська, Гліб Ляхов, Марія Озерська.

Гурток «Журналістика та видавнича справа». Керівниця Іляна ПЕЧЕРСЬКА.

No Images found.