«Бути батьками під час війни – це бути просто людьми, зі своїми переживаннями та тривогами про дітей та майбутнє. Це ще той виклик, до якого нас не готували. Немає у світі книжок, в яких написані універсальні поради для всіх, як бути добрими батьками і допомогти дітям пройти воєнний період». Марта Приріз, психологіня.
У сьогоднішньому матеріалі психологиня закладу Олена Філоненко ділиться порадами, які вона надала батьками вихованців гуртка «FitnesBetta» (керівниця Тетяна Белькова) під час зустрічі в рамках проекту «#япоруч» 25.03.2023.
«Чи може людина звикнути до війни, та взагалі які емоції під час війни нормальні, а які ні»?
З власного досвіду можу сказати: якщо в перші місяці повномасштабного вторгнення мене частіше запитували про те, як впоратися зі стресом та тривогою, наважитися на переїзд до іншої країни, позбутися так званого «синдрому відкладеного життя» тощо, то на зараз теми змінились. Людей знову цікавлять питання особистих стосунків, плани на майбутнє, але разом з тим й побоювання того, що вони ніби – то «звикли» до війни.
Війна – це завжди біль, страх. Тому, на початку повномасштабного вторгнення, більшість із нас навіть уявити не могли, що можна відчувати й позитивні емоції, вести відносно звичайний спосіб життя в умовах воєнного стану. Однак, з часом людина звикає і до таких реалій. Людська психіка вкрай адаптивна і здатна пристосовуватися до багатьох умов – від цього залежить наше життя. Ми залишаємось активними, маємо змогу працювати та навчатися, навіть відпочивати в умовах війни. І це не привід для засудження та докорів. У стані сильного стресу будь-які емоції є нормальними, незвичною є їхня відсутність. Головне – навчитися спрямовувати їх.
Найперше, сфокусуйтесь на відновленні почуття безпеки, яку забрала у нас усіх війна. Це можна зробити через ваші відносини з донькою або сином: добрі та довірливі стосунки з батьками допомагають дітям відновлювати відчуття безпеки.
Ваша дитина помітила що світ безповоротно змінився. І тепер діти, як ніколи, потребують від вас пояснень. В умовах війни важливо зорієнтувати дитину в тому, що відбувається, які зміни чекають на неї (нова школа, помешкання, оточення). Чим послідовніше та зрозуміліше ви будете орієнтувати дитину в нових обставинах, тим більше шансів, що рівень її тривоги знизиться.
Діти мають навчитися жити у світі, де є біль, страждання, втрати, багато сумних речей. Головна мета – розділити цей біль із дитиною, говорити про те, що її турбує, щоб дитина вчилась розуміти та адаптуватися до сьогодення. Щоб вона знала, чого чекати, як поводитися та що ви плануєте у сім’ї на найближчий час. Це також повертає дитині відчуття неперервності життя і вона разом з батьками вчиться жити за нових обставин.
Вірте у краще.
Зберігайте оптимістичний настрій і з вірою дивіться у майбутнє. Люди, сподіваються на краще й позитивно мислять, розвивають стійкість і підвищують свої шанси впоратися з негараздами й при цьому зберегти свій добробут та психічне здоров’я. Віра в те, що настане мирний час, підтримує кожного, особливо дитину.
Будуйте плани на майбутнє.
Декілька рекомендацій батькам, яких цікавили питання що до вибору їх дитиною майбутньої професії.
Не намагайтеся нав’язати дитині те, чого ви колись хотіли, але не досягли. Пам’ятайте, що у неї є свої власні плани та мрії, які потрібно і варто поважати.
Не тисніть на дитину, якщо вважаєте її вибір майбутньої професії невдалим. Краще допоможіть їй розібратися, чи справді вона розуміє, чим буде займатися в майбутньому.
Якщо ваша дитина і досі чітко не знає, ким хоче бути, допоможіть їй виявити те, до чого у неї найбільше лежить душа: «гуманітарій» вона чи «технар», творча особистість чи прагматик. Не можете визначити самотужки – я зможу вам у цьому допомогти.
Не бійтеся, якщо вибір вашої дитини припаде на непрестижну, непопулярну професію. Якщо, наприклад, ваш син марить автомобілями, то, можливо, краще дозволити йому здобути фах автослюсаря чи автомеханіка. Адже коли людина займається улюбленою справою, вона завжди досягає успіху. Ваш син буде колись вам вдячний за те, що ви не зробили його юристом, може й непоганим, але байдужим до своєї роботи.
Пам’ятайте, що обирати майбутню професію потрібно не під час подання документів у вузи, і навіть не протягом останнього шкільного року. Починати треба набагато раніше. Тоді до закінчення школи дитина вже точно визначиться, ким хоче стати.
P.S. В одній філософській притчі йдеться про те, що є дві речі, які батьки можуть дати дітям: «крила і коріння». Крила – це ваша підтримка, коли дитина творчо проявляє себе в нових реаліях, заново радіє, говорить про свої мрії та плани. Коріння – це ваші сімейні традиції та стосунки.
А маючи крила та коріння, можемо вчитися жити у світі, що змінюється.