4 ТРАВНЯ – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ПРОТИДІЇ БУЛІНГУ

День протидії булінгу присвячений боротьбі з однією з найбільш поширених проблем, з якими доводиться зіштовхуватися учням, вчителям і батькам у всьому світі. Цькування з боку однолітків є однією з найбільш поширених причин суїциду серед дітей і підлітків.

Організація Об’єднаних Націй визнала епідемію залякування і цькування і в 2012 році оголосила 4 травня – U.N. Anti-Bullying Day. З цього часу кампанію боротьби з булінгом встигли підтримати 25 країн. Нещодавно до них приєдналася і Україна. Адже наша країна входить до 10-ти європейських країн з найвищим рівнем булінгу. Зважаючи на серйозність і масштаб проблеми, Україна почала робити рішучі кроки для її вирішення. Істотно сприяє цьому наявність і доступність різноманітних ресурсів, зокрема, інформаційних.

Булінг (з англ.bull – бик) – агресивно нападати, чіплятися, провокувати, тероризувати; фізичне або психологічне маніпулювання кривдником (групою кривдників) жертви в малих соціальних групах, що трапляється переважно у підлітковому віці; агресивна поведінка дітей одне до одного, яка має на меті принизити, залякати і часто супроводжується фізичним насиллям.

Підлітковий вік – це той період, коли особистість шукає себе, своє місце серед інших, власну ідентичність. Для підлітка важливо віднайти себе в іншій людині, бути схожим на неї. Та оскільки підлітки ще не остаточно «одягли» на себе правила прийнятної поведінки в соціумі, пошук себе супроводжується їх випробуванням.

На явище булінгу вказують такі основні критерії агресивної поведінки учнів відносно інших:

  • Інтенціональність – прагнення навмисно заподіяти шкоду;
  • Нерівність сил – кривдник фізично сильніший за жертву, а також здебільшого діє не сам, а з групою, що «атакує» учня, інколи кількох одразу;
  • «Атакування» жертви – виникнення конфліктних ситуацій між кривдником чи групою кривдників і жертвою більше двох разів на місяць. Кривдники знаходять безліч причин, щоб цькувати дитину-жертву: зовнішність, що не вписується у загальноприйнятні рамки, поведінка, оригінальні думки, успіхи в навчанні тощо.

Конфлікт між учнями в класі, на занятті який відбувся єдиний раз і в якому брала участь більшість проти меншості, не є булінгом.

У підлітковому віці учні можуть використовувати такі види булінгу:

  • Фізичний – нанесення тілесних ушкоджень;
  • Вербальний – приниження за допомогою образливих прізвиськ, лайливих слів, погрози тощо;
  • Релятивний – уникання, ігнорування, вилучення, «вигнання» жертви з певної  мікрогрупи;
  • Електронний – смс-повідомлення з погрозами або провокування жертви у соціальних мережах. Булінг у межах міжособистісної взаємодії учнів – звичне явище, однак його види з часом зазнають модернізації та ускладнення. Наприклад, поява електронного булінгу. Розголосу та масштабу це явище набуло з розвитком електронних технологій, поширенням доступу до Інтернету. А відтак до понять «цькування», «булінг», додались поняття «тролінг», «кібермобінг», «кібербулінг» тощо, що означають переслідування, приниження, цькування особи у віртуальному просторі.

Так, тролінг (з англ.troll – приманка для риби) – розміщення провокаційних повідомлень на форумах або чатах. Основна мета тролінгу – викликати конфлікт і взаємні образи між учасниками.

Флеймінг (з англ. Flame – полум’я) – обмін короткими емоційними репліками між двома або більше людьми в Інтернеті чи соціальних мережах.

Інтеграція до Інтернет-простору робить підлітків вразливими до віртуальної агресії з боку однолітків, яка може мати різні наслідки.

Хепіслепінг (з англ. Happi slappinq – радісне побиття) – розміщення в Інтернеті відеороликів із записами реальних сцен насильства. До кібербулінгу відносять імітування чужих профілів у соціальних мережах, що псує репутацію жертви.

Таким чином, булінг не є якимось новітнім явищем, він існував, просто ми про нього не знали. Спеціалісти виділяють ряд особливостей надання допомоги дітям і підліткам, що постраждали від насилля:

  • Повне визнання прав основних прав дітей і підлітків: право на життя, особисту недоторканність, захист, гідне існування.
  • Анонімність чи конфіденційність, що підвищує вірогідність звернення жертв насилля за допомогою. У випадках загрози життю і благополуччю жертві насилля психолог зобов’язаний втрутитись у ситуацію.

Так, в нашому закладі на щастя, відсутня ця серйозна проблема, але вона може виникнути будь – коли. Тому про неї потрібно знати та бути пильними!

Олена Філоненко, практичний психолог